Андріївські вечорниці

Андріївські вечорниці

Ведучий 1. Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше - день Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита. Свято припадає на 13 грудня і є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали пару для майбутнього подружнього життя. До прийняття християнства свято називали Калитою. Потім первісна назва була замінена на свято Андрія Первозванного.

Ведучий 2. За стародавньою християнською легендою апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді, на побережжі Чорного моря та околицях Києва. В староукраїнському літописі, що датується XIII століттям, знаходимо такий переказ: «Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив вгору Дніпром, став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: «Чи ви бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». І вийшов на ці гори, поблагословив учнів своїх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром...».

Ведучий 1. Таким чином, як переповідає переказ, апостол Андрій першим приніс християнську віру в Київ. Там на честь святого Андрія Первозванного і з'явилось свято.

Ведучий 2. Звичаї та обряди в день цього свята мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити.

Ведучий 1. Отож, запрошуємо вас на вечорниці.

Сцена І

(Сільська хата, в хаті Галя)

Галя. Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, а коли мама не пустять. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей на­годувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась. (Заходить мати)

Мати. Галю! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?

Галя. З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть га­дати, калиту гуляти. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцялись, мамо!

Мати. Ну, та я що? Я ніби й пустила б, та бать­ко наш...

Галя. (перебиваючи). Ну хіба ж він не найбіль­ше мене любить?! То ви пускаєте, мамо?

Мати. Хіба ж я не була молодою?!

(Заходить батько)

Батько. Стара! Злий-но мені на руки. Ото худо­ба, мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Галя на­че писанка вирядилась?

Галя.(улесливо). Таточку, а ви знаєте, який день сьогодні?

Батько. А чому ж не знаю - хороший! Правда, змерз я трохи.

Галя. От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибиралася, і їсти наварила, і чоботи ваші...

Батько. І куди це ти, облесни­це, хилиш? Мене старого не про­ведеш. Кажи вже, що там на­думала.

Галя. Таточку, пустіть Андрія справляти. Калиту гуляти!

Батько. Тож ти ще мала.

Галя. Як до роботи - то не ма­ла, а як погуляти - то мала!

Голоси дівчат (за дверима). Галю! Галю! Ми за тобою!

(Галя сіпнулась було до дверей)

Батько. Як на вулицю, то шметка, як віник.

(Галя зупинилась).

Галя. Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!

Мати. Старий! А може, нехай?

Батько. Нехай! Нехай! То й нехай!

А ти, стара, вечеряти давай!

(Галя цілує батьків та вибігає на вулицю).

Сцена ІІ

Господиня: Ну от, наче все готово. Скоро дівчата прийдуть, хлопці... Як подумаю коли ми дівували, зачули де-небудь вечорниці, та гайда аж тини тріщали. Сходились  всі... А весело було...

(Чути сміх, галас, пісню...)

І.Шамо «Ой, вербиченько…»

Ой вербиченько, біле личенько

Ти шовкова сон трава

Пройду отавами, зелен муравами

На серці згадка ожива...

Господиня: Заходьте дівчата, давно на вас чекаю...

1-дівчина. Добрий вечір господине, славна молодице, чули, що у цій хаті, будуть вечорниці!

2-дівчина: Добрий вечір вашій хаті,

 Уклін господині, чи веселі вечорниці будуть у нас нині?

Господиня: Веселі, веселі.

3-дівчина: Аби щастя було в хаті,

                       Щоб усі були багаті,

4-дівчина: Аби було любо , мило         

                     Аби всі були щасливі.

5-дівчина: Будем з вами добрі, щирі

                 То і будем жити в мирі.

6-дівчина: Тоді всім нам допоможе Матір світу - Мати Божа.

Господиня: Просимо, просимо. Поспішайте, дівчата, все приготувати, бо зараз хлопці прийдуть, треба щось повишивати, а іще їх чимось пригостити.

Дівчата:  А ми ось пиріжків напекли.

Господиня: Напекли! Молодці. А я вареників наліпила.

(Дівчата співають) на мелодію української народної пісні «По дорозі жук…»

Ой зваримо вареників

Біленьких, смачненьких

Та й запросим до нас в гості

Хлопчиків гарненьких...

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали

Ну, а наші вечорниці

Піснею стрічали.

Господиня: Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.

Дівчата: Так, хочемо!

Господиня: Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. Сьогодні будемо веселитись, співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?

(Дівчата показують)

1-дівчина: А я ось рушник вишила.

(всі дивляться говорять, який гарний)

2-дівчина: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити.

3-дівчина: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?

4-дівчина: Чи не Івану?

 5-дівчина: Чи Захару?

6-дівчина: А може Олександру?

(Галина засоромилась, дівчата засміялися і заспівали пісню)

Слова Володимира Лучука «Вишивала я рушник»

Вишивала я рушник власними руками,

Гаптувала залюбки всіма кольорами.

Мов жнива, на полотні калинова гілка,

Під мережкою внизу книжка і сопілка.

Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть,привітаємо їх веселою.

Дівчата: Та ні, тітонько, ще подивимось чи гідні вони того.

Хлопці співають:

Українська народна пісня «Ішов козак потайком»

Ой дівчино відчини (2)

Своє й моє серденько звесели (2)

Дівчата: Ой небуду, відчинять (2)

  Бо ти будеш, серденько, жартувать (2)

Хлопці: Ой небуду, небуду (2)

  Пожартую трішечки та й піду (2)

Дівчата: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.

Хлопці: Не пустите... Не пустите то підемо до інших дівчат.

(Пауза. Дівчата злякалися)

Господиня: Хлопці та куди ж ви.

(Хлопці вертаються)

Хлопці: Дівчата ми з гостинцями прийшли!

Дівчата співають:

Українська народна пісня «Кину кужіль на полицю»

Полюбила Коваля така доля моя

  Я ж думала кучерявий в нього чуба нема (2)

Ой хто ж то іде попід вербами,

Чи то мій чи то твій, світить ребрами (2)

Хлопці: Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які 

                люті.

Дівчата: В тебе очі як у рака, сам ти злий як та собака.

Господиня: Та годі вам дівчата. Просимо хлопці сідайте. Дівчата наші хоч і язикаті та за те завзяті. Подивіться, як вони вміють в'язати, вишивати.

(Хлопці розглядають)

Господиня: Хлопці, ну що, сподобалось?

Хлопці співають:

Українська народна пісня «Ой, дівчино, шумить гай»

Ой дівчино шумить гай

Кого любиш забувай,  забувай.

Дівчата співають:

Нехай шумить, ще й гуде

Кого люблю, мій буде, мій буде.

Господиня.  Ось погляньте, яку я вам калиту виробила. Треба її в піч посадити, щоб випеклася, рум’яною стала. А спочатку промовимо гарні слова до вогню: «Гори, вогонь, ясно,спечи нам калиту красну» (хлопці та дівчата повторюють). А перед тим, як саджати калиту в ніч, дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:

«Водице-студенице,

Окропи калиті дорогу

Аж від печі та до стелі,

Щоб ми були веселі»

(Хлопці і дівчата утворюють коридор, господиня його «окроплює» водою, молодь повторює слова. Потім господиня бере калиту і садить її в піч, закриває заслінку)

Господиня. А водичкою, що залишилась, умиваю ваші личка, аби були гарні та красні (вмиває).

Господиня: Ну дівчата давайте поворожимо, та подивимось у кого яка  доля.

Дівчата: Давайте!

Господиня: Ми ворожили по-всякому, виходили надвір із зав'язаними очима підходили до плоту і вибирали кілок, який попадеться чи кривий чи високий чи маленький, такий буде хлопець у тої дівчини. А ми будемо ворожити на тарілках, покладемо під одну тарілку ляльку, ключ, перстень. Лялька - зрада, ключ - бути господинею дому, перстень - скоро весілля.

(Проводять ворожіння, дівчата по черзі просяться ворожити)

Господиня: А тепер ви хлопці, повинні щось з тарілок дістати.

(Хлопці виходять по одному, всі витягують перстень, всі сміються)

Господиня: Колись ворожили на ложках: треба постукати ложкою об ложку, від звуку прокинуться собаки і загавкають. В якому кінці загавкає собака, звідки і старостів чекати.(ворожать)

            Ще звечора, як тільки дівчата зійдуться, пекли балабушки (кожна з дівчат свою значила кольоровою ниткою або папірцем). Розкладали їх рядочком, впускали голодного пса. Чию балабушку проковтне першою, та дівчина першою заміж вийде.

            А ще кидали чобіт через хату. В який бік повернутий носок, звідки і чекати старостів. Спробуємо дівчата?

1-дівчина. Давай спробуємо, Оксано?

2-дівчина. Ходімо на вулицю! (виходять, згодом – повертаються)

Господиня. Ну що дівчата, куди чобіт полетів?

1-дівчина. (сумно) До баби Параски в город.

2-дівчина. (весело) А мій носкою прямо до вікон Миколи!

Господиня. Не журися, Оксано, на все свій час!

            Для дівчини мало знати, що вона вийде заміж; вона ще хоче довідатися, чи буде в парі з своїм судженим. Пізно ввечері, дівчина набирає насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує:

Андрію, Андрію,

Конопельку сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Потім набирає жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносить до хати і, коли сніг розтане, лічить насіння: якщо кожна зернина має пару – добре, якщо ні – поганий знак.

            Після півночі в ніч на Андрія або вранці вийти на вулицю і в першого зустрічного чоловіка запитати ім’я – його ім’я і буде ім’ям судженого.

         Цікавиться дівчина ще й тим – хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб ще вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає пісня і слідкує за ним: якщо півень нап’ється води – чоловік п’яницею буде, клюне пшениці – господарем, а як гляне в люстерко – паничем і ледарем.

         Бігають ще дівчата до річки, набирають намулу з дна і приносять до хати. В хаті цей намул уважно розглядається: якщо там є шматочок заліза чи цвях – чоловік буде ковалем, тріска – теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо, крім землі, немає нічого – хліборобом! Ось так!

Господиня: Дівчата, давайте почастуєте хлопців пиріжками, що ви напекли, та подивимось чи сподобаються вони їм.

(Дівчата частують хлопців пиріжками, хлопці їдять і говорять жартуючи)

1-хлопець: Ой, який твердий, можна й зуба зламати.

2-хлопець: А в мене кислий, як помідор.

3-хлопець: Я з’їв пересолений. А ти?

4-хлопець: А я гіркий, як перець.

5-хлопець: А я, цілу дарабу соди з’їв.

3-дівчина: То виростеш, як пончик.

6-хлопець: Тихо хлопці. А мені попався самий смачненький. Рум’яний, як ваші личка дівчата, а солодкий як мед.

Хлопець: Хлопці, давайте і ми почастуємо дівчат.

1-хлопець: Та спочатку побачимо, які вони кмітливі. А відгадайте мою загадку. Саме з води і на воді плаває?

2-хлопець: А мою.

Коли можна воду носити в решеті?

3-хлопець: І мою.

Без ніг, а біжить, без рук, а рукава має?

4-хлопець: Ще і мою. Де є річка без води?

5-хлопець: Давайте ще й мою.

             Що стоїть посеред моря?

(Дівчата відгадують, а хлопці частують їх цукерками)

Господиня: Ну, сьогодні ми співали і ворожили, частували один одного. Хлопці, а танці будуть?

Хлопці: Аякже , будуть, ану, музики, грайте голосніше.

(Дівчата, хлопці , танцюють і співають пісні)

Українська народна пісня «По дорозі жук»

По дорозi жук, жук,
По дорозi чорний…
Подивися, дiвчинонько,
Який я моторний!

Який я моторний,
I у кого вдався, -
Хiба ж даси копу грошей,
Щоб поженихався!

По дорозi галка,
По дорозi чорна…
Подивися ж, козаченьку,
Яка я моторна!

Яка я моторна,
Гнучка, чорнобрива;
Як побачиш – аж заплачеш,
Що я вередлива!

(Виконують елементи народного танцю)

Господиня.  Хлопці, дівчата, - калита готова! (виймає з печі)

         Отож, хлопці, чим дівчата воду носять для пампушок? Хто знає? (ротом)

(Вибирають Калитинського)

(Біля калити стає вартовий – «пан Калитинський»)

Калитинський.  Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

(«пан Коцюбинський» бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і іде калиту кусати)

-         Добрий вечір, пане Калитинський!

-         Доброго здоров’я, пане Коцюбинський!

-         Куди ідете?

-         Їду калиту кусати!

-         А я буду по писку писати!

-         А я вкушу!

-         А я впишу!

(Суперечка проходить з жартами і сміхом. Завдання пана Калитинського розсмішити пана Коцюбинського. Якщо розсмішить, то маже його по обличчі сажею)

Господиня: Ну, що? Стомилися? Пора і вареників покуштувати.

(Всі разом їдять вареники)

1-хлопець: Спасибі господині за смачні вареники. І вам, дівчата, за дуже смачні пиріжки, ми з вами просто пожартували, що були несмачні.

1-дівчина: Спасибі вам тітонько, що запросили нас, нам всім сподобались вечорниці.

Господиня: Спасибі і вам хлопці і дівчата, що прийшли до мене на вечорниці і мені веселіше було з вами.

2-дівчина: Ми гуляли, веселились

                   Усім весело було

                   Вечорниці завершились,

                   І здається все пройшло.

2-хлопець: Ні не все так просто проходить

                      В серці струночка бринить

                  Про шкільні ці вечорниці

                  В серці спомин буде жить.

(Всі разом вклоняються і співають пісню)

 Слова Валентина Лагоди, музика Григорія Верьовки «І в Вас, і в нас хай буде гаразд!»

Скільки б не співали, А кінчати час, Кращі побажання Ви прийміть від нас. Приспів: (2) І в Вас, і в нас Хай буде гаразд! Що б Ви, і ми    Щасливі були!    Хай у всіх Вас буде - В місті і в селі - Радісно на серці, Повно на столі! Приспів.(2) Хай біда і горе Обмина ваш дім, Доброго здоров'я Зичим Вам усім! Приспів. (3)