УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ "ЩЕДРИК"

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ "ЩЕДРИК"

Твори видатного українського композитора Миколи Дмитровича Леонтовича (1877-1921) знають у багатьох країнах світу. їх виконують і професіональні хори, і народні самодіяльні капели, і шкільні хорові гуртки.

Композиторський талант Леонтовича розвинувся на ґрунті народної пісні. Композитор відчував внутрішню красу і багатство народних пісень, створював на їх основі самостійні, високохудожні вокально-хорові твори.

Один із них - старовинна новорічна пісня-гра "Щедрик".

Зустріч Нового року з давнини була найулюбленішим народним святом. Воно супроводжувалося розігруванням традиційних комічних сценок, веселими танцями, перерядженням. За народним звичаєм групи селян обходили сусідні двори із співом урочистих поздоровних пісень-колядок і щедрівок. У них величали селянську родину - хазяїна дому, його дружину і дітей, бажаючи їм у наступному році хліборобської удачі, багатого врожаю, примноження худоби. Господарі дякували і пригощали поздоровників. їхня гостинність мала бути винагороджена в майбутньому щедрістю природи.

У пісні "Щедрик" розповідається, як ластівка будить хазяїна своїм щебетом. І запрошує помилуватись великою кількістю ягняток, що народилися в кошарі і принесуть його сім'ї достаток. Вітаючи хазяїна, оспівуючи вроду його дружини, ластівка бажає дому господаря радості й добра.

Твір Леонтовича - це лірична хорова мініатюра, що виконується а капела, тобто хором без інструментального супроводу. Будується цей твір на повторенні однієї мелодичної поспівки. Проста, однотактова, вона складається лише з чотирьох звуків в обсязі малої терції. Починає пісню ніжний, мов пташиний щебет, заспів сопрано соло, що невдовзі підхоплюється всією групою високих жіночих голосів. Це образ весняної ластівки-вісниці всього доброго й лагідного. При повторенні до поспівки приєднуються нові мотиви, спершу в альтовій, потім у теноровій партіях. Витончені мелодичні лінії , сплітаючись, мов візерунки, урізноманітнюють поспівку, розцвічують її новими звуковими відтінками. Поступово ажурний хоровий орнамент збагачується нашаруванням голосів. Із великою майстерністю композитор непомітно передає поспівку іншим партіям - її підхоплюють по черзі альти, тенори, баси. Звучання ускладнюється, стає більш гучним, барвистим, насиченим, а потім знову просвітлюється і спадає. Закінчується твір таким же прозорим наспівом жіночого голосу.

Хорова п'єса Леонтовича зачаровує слухача неповторною красою і неперевершеною художньою досконалістю.